понеділок, 27 липня 2020 р.

Київська Русь: історія, якою варто пишатись



   28 липня в Україні відзначається державне свято - День хрещення Київської Русі-України. Ця дата обрана не випадково, адже саме в цей день Православна Церква вшановує пам'ять Святого Рівноапостольного князя Володимира, хрестителя Київської Русі.
    Як нам розповідають літописні свідчення великий князь Володимир, за прикладом своєї бабусі княгині Ольги, вирішив змінити язичницьку віру. Коли посли князя Володимира брали участь у святковій Літургії в Соборі св. Софії в Константинополі, то були глибоко зворушені та невимовно захоплені. Згодом вони так звітують своєму володареві: “Нараз ми вже більше не знали, чи ми на небі, чи ще на землі, бо ніде на цій землі не можна щось подібного узріти, і ніде нема такої краси, якої ми не в стані описати. Отже, ми тепер знаємо: там дійсно Бог є присутнім серед людей.” Це так сильно вплинуло на князя Володимира, що він прийняв християнство та захотів і свій народ навернути на християнську віру. Хрещення Русі Володимиром відбулося 988 року в Києві.
     Хрещення Київської Русі стало видатною подією не тільки в історії нашої Церкви, але й в історії нашого народу. Воно мало важливі наслідки для нашої країни. Хрещення Київської Русі завершило початий у першому столітті та зміцнений трудами слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія багатовіковий процес становлення християнства в нашій давній державі. Для Православної Церкви Хрещення Русі було початком її офіційного існування. 
      Церква зіграла величезну роль у припиненні міжусобиць князів, у об'єднанні князівств у єдиній державі та її зміцненні, у закріпленні й розширенні зв'язків Київської Русі з багатьма європейськими державами, насамперед з Візантією та Болгарією. З прийняттям християнства на Русь перейшли наявні тоді на сході форми церковної організації. Руська держава переймала найвищі форми державної організації Візантії. Київська Русь увійшла в родину європейських держав.  Якщо говорити про вплив Хрещення Русі на культурне життя нашої країни, то він позначився на всіх його сторонах. Насамперед Хрещення сприяло розвитку освіти в нашій Вітчизні. Засновувані всюди монастирі (до речі, чернецтво є невід'ємною частиною православного життя) ставали центрами не тільки духовного виховання православних людей, але й книжної освіти. 
     Після прийняття християнства на Київську Русь почали впливати література, політична думка, природничо-наукові погляди і насамперед православне богослов'я Візантії. Прийняття християнства в 988 р. поставило вимогу придбання для Руської Православної Церкви багатьох службових та церковно-освітніх книг. Християнство дало стимул для розвитку власної писемності.  Усе це дозволило великому князеві Ярославу Мудрому заснувати при Софійському соборі першу на публічну бібліотеку.
      В ХІ ст. в монастирях Києва й Новгорода писалися літописи про події загальнодержавного значення.  За кілька століть в Київській Русі була створена висока християнська культура, яка виникла і зміцніла на ґрунті боротьби з язичницьким спадком. Християнство збагатило східнослов'янські народи новими науковими й філософськими поняттями, досі невідомими слов'янам. Прискорився розвиток древньоруської літературної мови.
       Християнство мало всебічний вплив на культурне життя наших предків: на освіту й літературу, на живопис і архітектуру, на державні закони й політику тощо. Християнство визначило основу середньовічної культури нашої країни і тим поєднало слов'янський культурний світ і Київську Русь з культурними колами християнських народів Сходу і Заходу.  
      Культура, що прийшла на Русь після прийняття християнства з Візантії, продовжувала далі розвиватися на ґрунті власної творчості. Це сприяло історичному самовизначенню Київської Русі та знаходженню нею свого місця у світовому історичному процесі. В Цуманській бібліотеці для дітей представлено викладку літератури " Київська Русь: історія, якою варто пишатися"






понеділок, 20 липня 2020 р.

Міжнародний день шахів " Шах і мат"



Вже багато років, починаючи з 1996року у всьому світі відзначають Міжнародний день шахів. Це свято проводиться  за рішенням ФІДЕ- Всесвітньої шахової федерації  (заснована 1924р.).  Назва гри походить з персидської: шах мат – володар помер.
Батьківщиною шахів є Індія. Там в V столітті з’явилася попередниця шахів – гра чатуранга.  На русі шахи з’явилися приблизно в ІХ-Хвв. шахи – це настільна гра на 64 клітинній дошці, на якій розташовуються 32 фігури. Грають 2 партнери. Мета гри полягає  в втому,щоб поставити мат королеві супротивника. Майже в кожному місті є шаховий клуб, в якому збираються шанувальники цього вигляду спорту. У міжнародний день шахів в цих клубах проводяться турніри, розважальні заходи. Із 2011 року День шахів в Україні почали відзначати 20 липня разом з усім світом.
Вчіться грі в шахи. Шахи – це стратегічна гра з елементами мистецтва, науки й спорту. Вони – такий собі розумовий тренажер, оскільки вимагають постійного інтелектуального напруження й розв’язання логічних задач, розвивають концентрацію уваги, а також покращують пам’ять. Лікарі рекомендують шахи, як спосіб боротьби та профілактики проти хвороби Альцгеймера. Науковці використовують їх для педагогічних та психологічних досліджень і завдяки ним моделюють системи штучного інтелекту.